Державний секретар США Джон Керри добився свого – через п’ять місяців і шість візитів на Близький Схід йому вдалося реанімувати палестино-израильские переговори, що припинилися в 2010 році. Палестинську сторону на переговорах очолює радник прем’єр-міністра Палестинської національної адміністрації Сагиб Ерекат, з боку Ізраїлю у Вашингтон прилетіла міністр юстиції Ципи Зливи. Посередником виступає американська сторона на чолі з Джоном Керри.

Напередодні переговорів уряд Ізраїлю зробив ряд заходів по зміцненню довіри. Зокрема, прем’єр-міністр Биньямин Нетаньяху погоджував звільнення з ізраїльських в’язниць 104 палестинських ув’язнених. Процедура звільнення розрахована на декілька етапів, перший з яких повинен початися безпосередньо після старту переговорів. Самі переговори розраховані, щонайменше, на дев’ять місяців, тобто про їх перші результати можна буде говорити не раніше квітня наступного року.

Кількість питань, по яких сторонам необхідно дійти компромісу, велика, проте головним каменем спотикання як і раніше залишаються майбутні межі палестинської держави. Річ у тому, що міжнародне співтовариство як і раніше визнає Ізраїль в межах, які він займав до Шестиденної війни 1967 року. Проте відтоді розмір територій, контрольованих ізраїльським урядом, збільшився майже в три рази, у тому числі, за рахунок територій Сирії(Голанские висоти), Лівану(Ферма Шебаа) і, звичайно ж, Західного берега річки Іордан, в який входять історичні області Іудея і Самарії.

Саме навкруги Іудеї і Самарії і розгорнуться основні дебати: річ у тому, що Ізраїль послідовно створює на окупованих територіях єврейські поселення, в яких на даний момент мешкають близько 500 тисяч ізраїльтян. При цьому поселення розташовані не компактно, а дисперсно і покривають практично усю територію Західного берега. Доля цих поселень досі неясна, особливо у світлі заяви, яку напередодні переговорів зробив міністр стратегічного планування Ювал Штайниц. Згідно з цією заявою, ізраїльське керівництво готове піти на дуже болючі територіальні поступки, якщо буде упевнено, що отримає натомість справжній світ. Експерти вважають, що мається на увазі так званий план Шарон, яка має на увазі передачу палестинцям 86% території Іудеї і Самарії, тоді як в Рамалле наполягають на 97%.

Як би то не було, навіть якщо проблему поселень вдасться розв’язати, залишається питання про статус Східного Єрусалиму, який зараз здається нерозв’язним. Хоча ООН досі вважає, що Східний Єрусалим повинен стати територією під міжнародним контролем, в 1980 році уряд Ізраїлю в односторонньому порядку анексував його територію, проголосивши єдиний і неділимий Єрусалим столицею ізраїльської держави. Більше того, нещодавно уряд Нетаньяху погоджував будівництво великого житлового кварталу в Східному Єрусалимі, який фактично відокремить місто від інших окупованих територій. Враховуючи, що на території Східного Єрусалиму знаходиться мечеть Аль-Акса, що має сакральне значення для мусульман, а також ряд інших релігійних святинь, його передача Ізраїлю означатиме для палестинців фактичну капітуляцію і зраду усіх побратимів по вірі. А на це палестинська делегація ніколи не погодиться.

Втім, судячи із заяв офіційного представника Держдепартаменту Дженифер Псаки, усі ці питання сторони обговорюватимуть тільки на наступному етапі переговорів. Завдання перших дев’яти місяців – лише погоджувати умови для наступного раунду, який, як очікується, проходитиме вже на більш високому рівні. Обережність американців можна зрозуміти: переговори трирічної давності зірвалися із-за небажання Нетаньяху обговорювати припинення будівництва на Хападном бережу – тодішній глава ПНА Махмуд Аббас на знак протесту демонстративно покинув переговори. Цього разу сторони постараються зробити все, щоб уникнути повторення цього сценарію. Врешті-решт, уповільнений переговорний процес все ж краще за однозначний і неприхований конфлікт.