Глава німецького відділення дитячого фонду ООН(ЮНІСЕФ) Нинья Шарбонно запропонувала законодавчо обмежити вік заміжжя 18-у роками у всьому світі. На думку Шарбонно, раннє заміжжя призводить до психологічних травм і забирає у дівчаток їх дитячі роки. Крім того, вона відмічає, що, вийшовши заміж, дівчатка вимушені кидати школу, і не можуть отримати навіть початкову освіту, що згодом призводить до їх соціальної ізоляції. За даними ЮНІСЕФ, близько 33% дівчат у віці від 20 до 24 років(приблизно 70 мільйонів чоловік) були видані заміж до досягнення повноліття.

Момент для цієї заяви вибраний не випадково: 20 липня на YouTube з’явився ролик, що вже набрав 7,5 мільйонів переглядів, в якому 11-річна йеменська дівчинка Нада Аль-Ахдал розповідає про свою втечу від батьків, які хотіли видати її заміж. За словами дівчинки, вона швидше накладе на себе руки, чим житиме в нав’язаному шлюбі. Нада розповідає про багато дітей, що кинулися в море, щоб не жити з чоловіком, а також історію своєї 13-річної тітки, що вчинила самоспалення на знак протесту проти того, що її видали заміж. Ви позбавляєте нас дитинства, ви рушите наші мрії. Ми не можемо отримати освіту, – емоційно розповідає Нада, – А як же дитяча невинність? Чим діти так провинилися? За її словами, їй вдалося розв’язати свою проблему, проте це виходить далеко не у усіх.

Треба сказати, що у більшості країн і так діє законодавче обмеження на те, що одружується до досягнення 18-річного віку, а в деяких країнах: наприклад, в Китаї вік того, що одружується складає 22 роки для чоловіків і 20 років для жінок. При цьому практично в усіх країнах одружується можливо і в 16 років, але лише за згодою усіх батьків. Як правило, підліткова вагітність враховується в таких випадках як поважна причина.

Зовсім інакше справа йде в мусульманських країнах, де видати дочку заміж в 13 років вважається звичайною справою. Особливо важка ситуація спостерігається в країнах Персидської затоки, у багатьох з яких, наприклад, в Саудівській Аравії, Катарі і Йемені, взагалі не існує законодавчих обмежень на шлюбний вік. Останнім часом поголовна практика того, що одружується до 18 років стала поширюватися в таборах для сирійських біженців на території Йорданії, де батьки видають дочок заміж, щоб захистити їх від сексуальних домагань. При цьому в переважній більшості випадків дівчини виходять заміж за чоловіків, яких бачили лише кілька разів в житті. Багато батьків також видають своїх дітей заміж, щоб отримати посаг(так званий махр). У результаті одруження, за великим рахунком, перетворилося на ринок, де неповнолітні дівчатка виконують роль товару.

Одкровення Нади Аль-Ахдал – вже не перший випадок громадського резонансу відносно теми раннього і насильного заміжжя. Уперше інтерес до цієї теми виник в 2008 році в результаті так званої справи Нуджуд Али, яке також відбувалося в Йемені. Восьмирічну Нуджуд видали заміж за тридцятирічного чоловіка, причому, за умовами шлюбного контракту, він повинен був піклуватися про неї до досягнення повноліття. Проте все пішло зовсім не так: дівчинка регулярно піддавалася побиттю з боку сім’ї чоловіка, а він сам постійно її насилував. У результаті через два місяці знущань Нуджуд вдалося втекти, і вона звернулася до суду, який, втім, зайняв сторону чоловіка. Хоча розлучення було схвалене, суд зобов’язав її сім’ю виплатити чоловікові 200 доларів за моральний збиток, які були виплачені її адвокатом. Нуджуд Али була присуджена премія Жінка року, але вона не змогла за нею приїхати, оскільки уряд Йемену за погіршення міжнародного іміджу країни конфіскував її паспорт.

Багато дослідників зв’язують таке відношення до браку в мусульманських країнах з так званим питанням віку Аиши. Річ у тому, що серед богословів досі немає єдності з питання, в якому віці Аиша, дружина пророка Мухаммеда вийшла за нього заміж – багато хто вважає, що їй було шість, а на момент фактичного початку шлюбного життя – дев’ять років. Хоча це твердження і оспорюється, судячи з хадисів, Аиша уперше побачила свого чоловіка, коли грала з подругами в ляльки, що дозволяється тільки дівчаткам допубертатного віку, тому на момент того, що одружується у неї ще не почалися менструації.

Заява Ниньи Шарбонно дуже важлива з політичної точки зору, проте у відсутності широкої громадської підтримки ця проблема може знову згаснути, ніяк не відбившись на долях мільйонів дівчаток, яких щорічно видають заміж проти їх волі. Для того, щоб вона отримала широке обговорення, потрібний відповідний громадський резонанс, а також її обговорення на самих верхніх рівнях влади. Проте навіть це не гарантує її позитивного результату – аж надто велика сила тисячолітніх традицій.