На Україні святкування Дня ВМФ співпало з урочистостями з нагоди хрещення Русі. За оцінками місцевого МВС, в них взяли участь більше 120 тисяч чоловік. Найбільш масові заходи пройшли в Києво-печерській лаврі, де Патріарх Кирило і предстоятелі Православних Церков відслужили молебень в пам’ять святого князя Володимира – хрестителя Русі. Тисячі вірян за два дні встигли вклонитися хресту апостола Андрія Первозванного, який прибув з російської столиці.

Сьогоднішня Божественна літургія – справжній золотий вінець київської частини святкових урочистостей, присвячених хрещенню Русі, свята, що почалося ще в Москві, але що логічно триває на Україні. Загальний духовний зв’язок, закладений князем Володимиром на пагорбах, що спускаються до Дніпра, сьогодні здається міцним як ніколи.

Хвиля дзвонового передзвону, що прокатується рівно опівдні по усіх храмах Російської Православної Церкви – від Камчатки до західних кордонів Білорусії і України – в Києво-печерській лаврі звучить, здається, особливе велично. Золото куполів і білі наряди сестер милосердя надають урочистості. На Соборну площу, де і в звичайні дні завжди багато паломників, а сьогодні тим більше, Патріарх Кирило входить через великі Царські ворота. Його шлях усипаний кольорами – так православна Україна вітає свого Патріарха. Разом з ним Божественну літургію служать члени Священного Синоду і представники усіх помісних Православних Церков.

Серед церковних ієрархів – дев’ять предстоятелів, і таке в Києві – уперше. Тут немає самопроголошеного українського патріарха Філарета, що ратував, на відміну від київського митрополита Володимира, за хворобливий для віруючих розбрат. Канонічний православний світ розкольника так і не визнав, тому що завжди виступає за спільність і єдність. Про цих – головних не лише для православ’я – цінностях – сьогодні говорив Святійший Патріарх Кирило у своєму пастирському слові.

Єдині святині віками скріплювали православний світ. У Лаврі – могили засновника Москви Юрія Долгорукого і прем’єра-реформатора Петра Столипіна. І це – загальна історія. Загальним має бути і майбутнє, – нагадав Патріарх тим, хто сьогодні використав останню можливість вклонитися в Лаврі хресту Андрія Первозванного.

Скільки паломників доторкнулося до розп’яття апостола Андрія, ніхто, звичайно, не вважав. Та і чи важливо це? Священну реліквію, що всього на два дні доставили з Москви в Київ, дбайливо виносять з Трапезного храму, щоб вже цим вечором хрест побачили віряни в Мінську.

А напередодні апостола Андрія згадувала чи не уся українська столиця. Десятки тисяч людей – на вулиці з символічною назвою Хрещатик, музиканти з України і Росії. Знаменитий кубанський козачий хор спочатку заводить публіку з сцени. Справжнє народне свято!

Ми усі сьогодні тут, щоб засвідчити, що Свята Русь – це не феномен історичного минулого. Свята Русь продовжує жити в наших серцях. Свята Русь – це ми з вами: Україна, Росія і Білорусія, – підкреслив митрополит Волоколамский, голова відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату Иларион.

Свято хрещення Русі, що стало символом єднання, продовжиться у Білорусії. Але навіть після того, як урочистості закінчаться, ясно: вибір, що колись визначив шлях відразу декількох народів, визначає його і сьогодні, незважаючи на межі.